Хоч це Свято і є новим для національного календаря України, проте явище, якому воно присвячено, споконвіку супроводжує дружній український народ. Яскрава національна риса, благословення і традиція українського народу - бути небайдужим до свого сьогодення та майбуття, до долі своїх дітей, честі і пам’яті своїх славних батьків.
Череда сучасних подій, які підштовхнули офіційні державні структури до створення цього Дня, ще далека від завершення. Вони мали свій початок з глибокої підготовки "братнім" північним сусідом чергової агресії і окупації українських земель. "Робота", яку він провів у цьому напрямку була майже успішною. З кінця 2013 року і особливо з 20-х чисел лютого 2014 року це вже було неможливо приховати. Почалася окупація Кримського півострова.
Офіційна державна машина демократичної України, яка ще не оговталася від системної кризи кремлівських резидентів, як втім і широке міжнародне співтовариство, відчула справжній шок. Да і держава агресор знаходилася в числі "гарантів" суверенітету і територіальної цілісності України.
Часу на повноцінну офіційну координацію для повномасштабної протидії цій агресії просто не було, тим більш агресор став шантажувати світове співтовариство нанесенням ядерних ударів по території Європи та України. У цей, один з найскладніших для країни і світу моментів історії, Україні першими на допомогу прийшли саме прості українські добровольці.
Немає коментарів:
Дописати коментар