ЧОРНА СПОВІДЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ

«Ні труни, ні хрестів І ні тризни!

Прямо в яму, на віки-віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни

І її затамований гнів»

А. Листопад

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.

Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

Головне у діяльності педагогічного колективу нашої школи із відзначення чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію.

Класний керівник Гусаченко О. А. та ініціативна група ознайомили учнів із трагічними сторінками тих страшних подій української історії. 
Для присутніх було презентовано медіа-вернісаж «І пам’яті свіча не згасне…». Учні 1-4 класів із задоволенням переглянули мультфільми про хліб та взяли участь у невеликій дискусії.

Смуток огортав душу, коли було осмислено рядки архівних документів про Голодомор, штучно створений. Але правду повинні знати всі, якою б гіркою вона не була. 

Бібліотекарем школи Мезеновою Г. О. було організовано виставку пам’яті «Три колоски, закуті дротом». Виставку відвідали усі учнівські колективи.
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.